Ранок рожевий

День похилився
в гулаво-диявольськім танку -
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг...
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив͐я зоравши -
солодких таїн
переліг...

Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку - на дотик - теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
                                  ні Півня,
                                                 ні Тигра,
                                                                ні Лева...
Грайся, Дударику,
ніччю і римами...
Грайсь!

Фуги, кантати,
симфонії й щебіт сопілки -
музика щастя й породжене нею життя
слова із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового -
мов матері
любе дитя...

З ними поети щасливі
в весну повертають...
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю -
гасне у променях сонця
спасенна
свіча...

                                                                                         Олекса Удайко